Заходи

Науково-творча конференція

Конференція присвячена проблемам фестивального руху Нової музики. На розгляд виносяться питання, пов’язані з впливом фестивалю на розвиток композиторської та виконавської творчості із забезпеченням життєздатності нового мистецтва.

Треба зазначити, що Нова музика це не просто всіляка музика, що її пишуть композитори сьогодні. Нова музика — узагальнююче поняття, введене в 1919 році німецьким музичним критиком Паулем Беккером і припускає різні течії в європейській академічній музиці, в яких досить яскраво виражені інноваційні тенденції. Нова музика охоплює пошук нових звуків, нових форм або нових сполучень старих стилів, почасти завдяки продовженню існуючих традицій, частково завдяки навмисного розриву з традицією і проявляється або як прогрес, або як оновлення (нео- або пост-стилі).

Історики-музикознавці кажуть про дві хвилі музичного аванґарду у сфері академічної нової музики, тобто музики, яка головно використовує звичні інструменти, зали, академічних виконавців та публіку. Перша хвиля постала на початку ХХ століття та відома через творчість нової (другої) віденської композиторської школи на чолі з А. Шенберґом, а також через творчість Б. Бартока, І. Стравинського тощо. Друга хвиля постала після Другої світової війни наприкінці 1940-х років і триває до сьогоднішнього дня, хоча і підрозділяється нерідко на періоди, що відрізняються стильовою своєрідністю: це — Дж. Кейдж, П. Булез, К. Штокгавзен, Л. Ноно, пізніше — І. Ксенакіс, Г. Ліґеті, В. Лютославський, К. Пендерецький, Е. Дєнісов, В. Сильвестров та інші представники «Київського аванґарду», американські мінімалісти, французькі спектралісти, представники «нової простоти», «нової складності», електронної, акусматичної музики тощо.